Нещодавно переглядаючи Твіттер, побачив, що багато людей отримали запрошення на участь у заході в Гонконзі

Золотий шрифт світиться на екрані, під ним ряд відповідей з написом "Гонконг, побачимось"

Гонконг, ці три слова — це збудження, гідність, з відчуттям щастя від того, що тебе обрали

Але після того, як закриєш Твіттер? Відкриваєш додаток для бронювання квитків, дивишся ціни на готелі, і якщо це перша поїздка або давно не був, у серці може з’явитися легке, майже невловиме неспокійство

Це місто я бачив у кадрах занадто багато разів — неонові вогні, двоповерхові автобуси, горизонт Вікторії-гарбора, — все так знайоме, ніби сцени з старого фільму

Але коли справді ступаєш туди ногами, раптом не знаєш, з чого почати йти