📍Багато хто читав десь, що нафта досягла піку в 2008 році, а через кілька місяців почалася економічна криза, порівнюючи з теперішнім часом. Навіть якщо нафта вже досягла піку та почала падати, теперішній енергетичний шок дуже сильно відрізняється від 2008 року.

У 2008 році, коли ціна на нафту стрімко зросла до $147/барель, США виробляли близько ~5 мільйонів барелів/день і все ще сильно залежали від імпорту з Близького Сходу. Зростання ціни на нафту тоді було схоже на пряму податок на американську економіку: Витрати на транспортування зростали, споживання падало та тиск інфляції розповсюджувався.
Але енергетична структура США повністю змінилася після революції сланцевого буму 2010 року (, коли технологія видобутку сланцевої нафти вдосконалилася).
Нині США виробляють близько 13,7 мільйона барелів нафти/день, ставши найбільшим виробником нафти у світі. Видобуток природного газу також майже подвоївся, зросши з близько 56 млрд до понад 100 млрд кубічних футів/день, допомагаючи США досягти майже енергетичної незалежності щодо газу.
Якщо додати Канаду та Мексику, Північна Америка фактично стала енергетичним блоком з самозабезпеченням.
Це робить теперішній нафтовий шок зовсім іншої сутності, ніж у 2008 році. Зростання ціни на нафту все ще створює тиск на інфляцію та витрати на споживання, але водночас також генерує величезні доходи для американського енергетичного сектору.
Говорячи простою мовою, теперішній шок цін на нафту – це не удар по американській економіці, а навіть містить більше переваг для США.