Пояснення боргової кризи Греції: 4 критичні порівняння, що відкривають масштаб економічної кризи

Фінансова криза Греції досягла критичної точки, коли медитеранська країна стикнулася з неминучим виснаженням готівкових резервів. Звіти вказували, що країна витратить свої ліквідні резерви приблизно за два тижні від піку кризи, а прогнози показували фінансову стіну вже на початку квітня. Основна причина: Греція має приголомшливий 323 мільярди євро ($352,7 мільярда) у боргу — що перевищує 175% її річного ВВП.

Багатство боргу: як Греція порівнюється з іншими країнами

Коефіцієнти боргу до ВВП розповідають справжню історію

При вимірюванні боргового навантаження країни відносно економічного виробництва важливим показником стає коефіцієнт боргу до ВВП. Він показує співвідношення між тим, що країна винна, і тим, що вона виробляє — по суті, її спроможність погасити борг. Чим вищий цей коефіцієнт, тим крутіше підйом з фінансової кризи.

Коефіцієнт боргу до ВВП Греції становив 174,9%, що робить її попереджувальним прикладом у межах Єврозони. Однак Греція не була єдиною, хто стикався з труднощами. Сусідні країни Єврозони — Італія (132,1%), Португалія (129%) та Ірландія (123,3%) — також мали тривожні показники. Це широке накопичення боргів змусило Європейський центральний банк запровадити заходи кількісного пом’якшення, щоб залити регіон ліквідністю і стабілізувати ситуацію.

Греція проти Сполучених Штатів: борг у абсолютних цифрах

Хоча 323 мільярди євро звучать величезно, порівняння боргу Греції з більшими економіками дає зрозуміти масштаб. Станом на березень 2015 року державний борг США досяг $13,08 трильйонів — приблизно у 37 разів більше за номіналом. США мали $6,1 трильйона зовнішнього боргу, тоді як Греція була винна міжнародним кредиторам $352,7 мільярда.

Склад зовнішніх кредиторів значно відрізнявся. Китай і Японія домінували у зовнішньому боргу США з $1,3 трильйона і $1,2 трильйона відповідно. У порівнянні, основними зовнішніми кредиторами Греції були Європейський Союз і Міжнародний валютний фонд, які разом володіли приблизно $264,5 мільярда (75% від загального боргу Греції).

Питання двостороннього боргу: Греція і Німеччина

Борг Греції перед Німеччиною: 56 мільярдів євро

Серед членів Єврозони Німеччина володіла значною частиною зобов’язань Греції — приблизно 56 мільярдів євро ($61,1 мільярда). Це створювало політично чутливу динаміку, особливо коли грецькі посадовці піднімали питання репарацій за Другу світову війну.

Прем’єр-міністр Греції Алексіс Ципрас стверджував, що Німеччина винна компенсацію за нацистську окупацію та подальшу економічну експлуатацію. Греція зазнала серйозних руйнувань під час окупації, з тисячами загиблих. Зокрема, у 1944 році відбувся масовий розстріл у Дістомо, коли нацистські сили вбили 218 цивільних. Крім того, грецькі суди раніше постановляли, що компенсація є обґрунтованою — у справі Дістомо 2000 року було присуджено $30 мільйонів, хоча виплата залишалася предметом суперечок.

Діалог щодо репарацій виходив за межі окремих інцидентів. Історичні документи показували, що у 1942 році нацистські власті примусили взяти позику щонайменше $11,7 мільярдів (у сучасних цінах) у Центрального банку Греції. Загальні оцінки репарацій за війну коливалися навколо $171,2 мільярда, хоча Німеччина заперечувала, що репарації були врегульовані за договором “Два плюс Чотири” 1990 року, і ставила під сумнів, чому Греція не пред’явила претензії при вступі до Єврозони у 2001 році.

Прецедент американського порятунку: TARP у 2008 році

Як борг Греції порівнюється з фінансовою допомогою США

США пережили власну економічну катастрофу під час Великої рецесії, коли уряд втрутився через програму порятунку активів (TARP) у 2008 році. США виділили $700 мільярдів для стабілізації фінансової системи, з яких $645 мільярдів було фактично використано.

Фонди TARP були зосереджені переважно на фінансових установах: American International Group отримала $70 мільярдів, Bank of America $45 мільярдів, а Citigroup — $45 мільярдів у прямій допомозі та $5 мільярдів у гарантіях кредитів. Загальний борг Греції у $352,7 мільярда — більше ніж половина програми TARP — відображає масштаб структурних економічних проблем, а не тимчасову кризу ліквідності.

Наслідки для Єврозони та інвесторів

Фінансова криза Греції підкреслила фундаментальний конфлікт у межах Єврозони: країни-члени зберігали суверенну фіскальну політику, працюючи у рамках єдиної монетарної системи. Заходи кількісного пом’якшення — щомісячне введення 60 мільярдів євро у регіональну економіку — були спрямовані на підтримку стабільності валюти, хоча інфляційний тиск загрожував послабити цінність євро у середньостроковій перспективі. Постійна загроза виходу Греції з єдиної валюти додавала ще один рівень невизначеності, створюючи як ризики, так і можливості для європейських фінансових ринків.