Жоден інвестор не "забирає весь прибуток із хвилі" — і вам теж не потрібно це робити

У перші роки входження на крипторинок, я теж колись захоплювався “супертехнічними” настановами на кшталт: “Як купити на самому дні, а продати на самому піку.” “Як тримати від початку бичачого ринку до самого кінця.” Тоді це звучало дуже круто, але насправді… мені це ніколи не вдавалося. Згодом, читаючи багато про Баффета, Манґера та навіть Пабрая, я усвідомив: Ідея “з’їсти весь бичачий ринок” зовсім не існує у реальному світі інвестицій. Баффет навчає зовсім іншому: якщо хочеш вижити довго — треба вміти виходити рано. Баффет не чекає піку. Лі Ка-Шинг також не чекає піку. Найсильніші гравці ринку ніколи не думали про те, щоб “з’їсти останній шматок”. Чого вони бояться? Вони бояться запізнитися. Аби не запізнитися, вони погоджуються вийти раніше. Повторіть тричі, щоб запам’ятати: Щоб не запізнитися — вони погоджуються вийти раніше. Щоб не запізнитися — вони погоджуються вийти раніше. Щоб не запізнитися — вони погоджуються вийти раніше. Інвестування — це не гра у вгадування дна чи піку. Інвестування — це контроль ризиків. Чому неможливо вийти саме на піку? Тому що пік завжди супроводжується високою невизначеністю, великою волатильністю та ризиком глибокого падіння. У цій зоні ринок вже не місце для заробітку, а радше місце, де ринок “забирає” у вас усе, що ви заробили раніше. Тому досвідчені інвестори роблять лише одне: Що вища ціна → то більший ризик → тим більше фіксується прибуток. Інвестування — це вибір зрозумілого відрізку, а не спроба охопити всю подорож повністю. Баффет говорить про “коло компетенції” — вашу зону знань. Ви заробляєте лише на тій частині ринку, яку розумієте. Ви зберігаєте прибуток лише там, де маєте найвищу ймовірність. Інвестору не потрібно бути експертом у всьому. Достатньо бути дуже добрим у чомусь одному. Як Пабрай чи Доан Вінь Бінь: вони фокусуються лише на 1-2 активах із максимальною впевненістю. Тому, коли ринок входить у зону ризику, вони не ганяються за останнім шматком — бо він невизначений. У криптовалюті це справедливо вдесятеро більше У бичачому ринку — найбільша волатильність, найбільші спокуси, і найбільший ризик. Новачки бачать можливість x2 – x3, але забувають: чим більший потенціал зростання, тим більший ризик обвалу. Інвестор ціннісного підходу не гнатиметься за шансом виграти 70% — програти 30% при можливому просіданні на всі 100%. Він обирає гру зі шансом виграти 90–95%, і навіть у разі програшу втрачає лише 20–30%. Якщо під час bull run втратити 70% за одну хвилю — за рік не факт, що відіграєшся. Що ж робить досвідчений інвестор? Якщо у нього є 1 мільйон доларів: All in — занадто ризикованоПовністю поза ринком — боязнь пропустити хвилюНеправильна алокація — високий ризик потрапити в пастку FOMO Тому вони спираються на власне коло компетенції: ✔ Купують лише коли ймовірність дуже висока ✔ Тримають лише коли ризик низький ✔ Виходять лише коли волатильність стає неконтрольованою ✔ Завжди готові залишитися поза ринком ✔ Але й не бояться зайти великим обсягом, коли шанс “точно у своїй зоні розуміння” Висновок Інвестування — це не наука, якій можна “навчити” чи “завантажити” комусь. Як і ніхто не навчить вас лестити керівнику — це те, до чого потрібно дійти самому. Дехто народжується схильним до ризику. Інші — до терпіння. Але ніхто не пристосований до того, щоб “з’їсти весь бичачий ринок від початку до кінця”. У крипті здається, що будь-яка монета може дати x2 – x3. Але кожен здатен “з’їсти” лише певний відрізок — той, який він розуміє, контролює і за який готовий відповідати. Інвестування = вибрати найбільш надійний відрізок у межах власних можливостей. Решту — нехай забирають інші. Ось чому ті, хто справді розбагатів на цьому ринку… завжди виходять раніше, ніж натовп задумався про фіксацію прибутку.