
Радіочастотна ідентифікація (RFID) — це технологія, що використовує радіохвилі для автоматичного ідентифікування й відстеження міток, прикріплених до об’єктів. Як базова технологія для Інтернету речей (IoT), RFID забезпечує безконтактний обмін даними через електромагнітне з’єднання або електромагнітне розповсюдження, виконуючи ідентифікацію цільових об’єктів і збір інформації. Ця технологія долає обмеження традиційних штрихкодів, працюючи в складних умовах, ідентифікуючи кілька міток одночасно, забезпечуючи читання на великій відстані та дозволяючи багаторазове перезаписування даних. RFID широко застосовується для логістичного відстеження, управління роздрібною торгівлею, інтелектуального транспорту й моніторингу активів.
Технологія RFID бере початок із часів Другої світової війни. У 1948 році Гаррі Стокман опублікував статтю "Communication by Means of Reflected Power", у якій представив концепцію прототипу RFID. Однак лише у 1970-х роках RFID почала комерційно розвиватися завдяки прогресу в інтегральних схемах, мікропроцесорах і комунікаційних мережах.
У 1980-х і 1990-х роках тривали процеси стандартизації RFID, зокрема було запроваджено стандарти ISO/IEC 14443 та ISO/IEC 15693, що заклали основу для уніфікованих глобальних застосувань RFID.
У 2003 році Walmart і Міністерство оборони США оголосили про плани впровадження RFID, що сприяло піку промислових застосувань цієї технології. Відтоді RFID вступила у фазу стрімкого розвитку: зниження вартості міток, покращення відстані читання й точності, що стимулювало початок епохи IoT.
Система RFID складається з трьох основних компонентів:
Електронні мітки: складаються з чипа та антени, містять унікальну ідентифікаційну інформацію й прикріплюються до об’єктів. За джерелом живлення мітки класифікують на:
Рідери: пристрої, що випромінюють радіохвилі та приймають сигнали, які повертають мітки, передаючи дані до бекенд-систем.
Системи обробки даних: зберігають, аналізують і управляють зібраною інформацією.
Робочий процес включає: рідер випромінює радіохвилі на певній частоті → антена мітки приймає електромагнітні хвилі → активується чип → мітка надсилає збережену ідентифікаційну інформацію рідеру → рідер отримує й декодує інформацію → дані передаються до бекенд-системи для обробки.
Технологія RFID працює в декількох діапазонах частот: низькочастотний (125–134 кГц), високочастотний (13,56 МГц), надвисокочастотний (860–960 МГц) і мікрохвильовий (2,45 ГГц), кожен із яких має різні дистанції ідентифікації, швидкість передачі даних і сфери застосування.
Незважаючи на численні переваги, технологія RFID стикається з низкою ризиків і викликів:
Проблеми конфіденційності й безпеки:
Технічні обмеження:
Виклики стандартизації:
Вартісні аспекти:
Для вирішення цих проблем галузь розробляє механізми криптографічної автентифікації, технології знищуваних міток, алгоритми антиколізії та рішення для інтеграції стандартів, щоб підвищити безпеку, надійність і економічну ефективність систем RFID.
Як ключова технологія для Інтернету речей, RFID трансформує багато сфер, зокрема управління ланцюгами постачання, роздрібну торгівлю й відстеження активів. У процесі розвитку RFID інтегрується з новітніми технологіями, такими як штучний інтелект і blockchain, відкриваючи нові можливості застосування. Незважаючи на виклики у сфері безпеки й стандартизації, RFID поступово долає ці перешкоди завдяки постійним інноваціям і вдосконаленню регуляторної бази. У майбутньому компактніші, економічніші й інтелектуальніші рішення RFID стануть важливим містком між фізичним і цифровим світом, забезпечуючи надійну технічну підтримку для розумних міст й інтелектуального виробництва.
Поділіться


